Фонд державного майна України розпочав активно розглядати концесію як альтернативу приватизації для унікальних об’єктів державної власності. На першочергу в списку — Палац Шенборнів на Закарпатті та санаторій «Куяльник» в Одеській області, які потребують серйозних інвестицій та фахової експертизи.
Про це розповів голова ФДМУ Дмитро Наталуха в інтерв’ю РБК-Україна. За його словами, ці об’єкти історико-культурної спадщини важко просто продати через законодавчі обмеження, але можна передати в концесію із залученням приватного інвестора.
Концесія як новий формат управління державним майном
ФДМУ мінулого місяця з нуля створив спеціальний департамент для роботи з публічно-приватним партнерством (ППП). До цього модель концесії не застосовувалась фондом взагалі.
Ключова відмінність від приватизації полягає в тому, що власником об’єктів залишається держава, а їхнім управлінням займається приватний партнер. Таким чином залучається приватний капітал і експертиза без передачі власності у приватні руки.
- Держава зберігає контроль над об’єктом і його цільовим призначенням
- Приватний інвестор несе відповідальність за модернізацію та розвиток
- Об’єкти повинні розвиватись як готелі, музеї або спеціалізовані центри
Європейський досвід і пілотні проєкти
Наталуха навів приклади успішного використання концесії в Австрії, Чехії, Іспанії та Франції, де держава давно практикує такий підхід до відновлення історичних пам’яток. В Україні подібний досвід відсутній або мінімальний.
Палац Шенборнів став першим пілотним проєктом ФДМУ у сфері ППП. Фонд уже оголосив конкурс на управління замком на кількох майданчиках. Наразі виявилось щонайменше двоє потенційних інвесторів, які готові взяти об’єкт у концесію.
Успіх цього проєкту стане запорукою розширення практики концесії на інші об’єкти державної власності. У Міноборони, наприклад, є три-чотири маєтки та замки, які теоретично можуть піти аналогічним шляхом.
«Куяльник»: виклик для приватної експертизи
Другим пілотним проєктом ФДМУ став санаторій «Куяльник» в Одеській області. За характеристикою голови фонду, об’єкт перебуває у критичному стані, що потребує невідкладної реставрації та модернізації, яку держава не може профінансувати під час військових дій.
Наталуха визнав, що у світі лише кілька десятків компаній мають досвід відновлення подібних об’єктів. Саме тому залучення приватного партнера з відповідною експертизою стає критично важливим. Потенційний інвестор матиме визначити подальший статус: SPA-курорт, лікувально-оздоровчий центр чи інший формат.
Концесія дозволяє держави залишатися власником культурної спадщини, одночасно забезпечуючи її професійне управління та розвиток за рахунок приватних коштів і компетенцій.
