Російські офіційні джерела наполегливо твердять про покращення на паливному ринку, проте дані, які аналізує Служба зовнішньої розвідки України, розповідають зовсім іншу історію. Дефіцит нафтопродуктів, стрімке подорожчання та падіння виробництва — ось справжня складність паливної кризи в РФ.
Кремлівська пропаганда активно поширює заяви про стабілізацію: повідомляється про збільшення поставок, відмову від ограничень на автозаправках та поліпшення в п’ятнадцяти регіонах, включаючи столицю та Санкт-Петербург. Керівництво країни запевняє, що криза контролюється.
Ілюзія проти реальності: що насправді відбувається
За оцінкою СЗРУ, очевидних поліпшень у відокремлених територіях достигнуто не через зростання виробництва, а через простий адміністративний перерозподіл наявних запасів між регіонами та групами споживачів. Така схема лише маскує справжні проблеми паливної кризи.
Найскладніша ситуація зберігається у Тамбовській, Астраханській, Кіровській, Пензенській, Воронезькій, Ростовській, Волгоградській, Оренбурзькій, Ярославській областях, Пермському краї, Чуваській Республіці, Мордовії, Удмуртії та на окупованому Криму. Для цих районів стабілізація поки не передбачається.
Цифри, що обличчують пропаганду
Динаміка цін на паливному ринку найкраще демонструє глибину кризи:
- Бензин АІ-92 досяг 64,5 рубля за літр (зростання на 20% за рік)
- АІ-95 подорожчав до 77,5 рубля за літр (+24%)
- АІ-98 піднявся до 119,5 рубля за літр (+32%)
Ці показники розраховані за період з 1 по 10 липня і явно суперечать офіційним заявам про норм-алізацію.
Виробництво не встигає за попитом
Коріння паливної кризи криється у скороченні виробництва внаслідок пошкодження російських нафтопереробних заводів. На липень випуск бензину впав приблизно до 71,5 тисячи тонн на добу, у той час як літній попит близько 110 тисяч тонн щодня. Таким чином, російські НПЗ задовольняють лише близько 65% внутрішніх потреб, залишаючи дефіцит майже 38,5 тисячи тонн на добу, або 35% від загального споживання.
Розвідка України підкреслює, що Кремль готується не до подолання кризи, а до її затяжного характеру. Пріоритет режиму — запобігти зупинкам у стратегічно значущих галузях, а не відновити нормальну пропозицію на ринку.
Заяви про нормалізацію мають суто інформаційний характер і мають за мету створити видимість стабільності. Розрив між офіційною риторикою та фактичним станом паливного ринку постійно збільшується, сигналізуючи про глибші економічні проблеми держави.
