Смерть 28-річної Дар’ї Шипілової, співробітниці Іркутського протичумного науково-дослідного інституту, може бути наслідком небезпечних експериментів у сфері біологічної зброї. Про це йдеться в аналізі Atlantic Council, який досліджував історію російської програми розробки біологічної зброї та виявив серйозні підстави для стурбованості світової спільноти.
Необхідність незалежного розслідування
Міжнародна спільнота повинна домагатися незалежного розслідування обставин смерті Шипілової. Експерти наголошують, що для встановлення фактів необхідні збережені зразки матеріалу, клінічні та лабораторні записи, а також об’єктивна експертиза доказів. Особливу тривогу викликає той факт, що якщо серед контактних осіб виявитися захворювання незважаючи на проведену профілактику, це може свідчити про наявність стійкого штаму біологічної зброї.
Десятиліття розробки небезпечних агентів
Радянська програма біологічної зброї функціонує з 1920-х років. За цей час було експериментировано з модифікацією та комбінуванням різних типів патогенних організмів для створення більш ефективної зброї. Американський фахівець Реймонд Зілінськас указує, що як цивільні, так і військові установи мали доступ до особливо небезпечних штамів, тісно співпрацюючи в межах загальної програми розробки біологічної зброї.
- З 1920-х років СРСР розвивав програму біологічної зброї
- Пріоритетним агентом експериментів була саме чума
- Як військові, так і номінально цивільні установи працювали з патогенами
- Американські розвідувальні служби фіксують розширення цих програм у сучасній Росії
Поточна загроза від російської програми
Згідно зі звітом Держдепартаменту США за 2025 рік, Росія не припинила розробку наступальної біологічної зброї, а навпаки — розширює свої військові лабораторії. Управління директора національної розвідки у щорічній оцінці загроз за 2026 рік попереджає, що російські науковці продовжують синтезувати нові хімічні та біологічні засоби. Особливо небезпечною вважається робота з технологіями подвійного призначення, які можуть призвести до випадкового викиду патогенів у довколишнє середовище.
Розширення цих програм демонструє постійний інтерес Росії до військовозначимих біологічних досліджень, що охоплюють потенційні сфери застосування подвійного призначення. Водночас Росія вже локально застосовувала хімічну зброю у війні проти України, однак поки що утримується від масштабного використання хімічної, біологічної та ядерної зброї.
Суперечливі версії в офіційних повідомленнях
Історія смерті Шипілової в російських ЗМІ викладається з численними змінами. Спочатку голова Бурятського регіону повідомив про смерть від чуми, але потім текст було відредаговано зі словом «можливо». Висувалася версія про розбиту пробірку зі збудниками інфекції за кілька днів до смерті, а пізніше причину переквалібікували як звичайну пневмонію. Тим часом понад 200 осіб, які могли мати контакт із Шипілою, були помістені в карантин.
Історичні прецеденти прикриття
Інцидент 1979 року у Свердловську показує, як Радянський Союз приховував справжні причини спалахів. Тоді сибірська виразка забрала щонайменше 68 життів, але офіційно винили заражене м’ясо. Лише у 1992 році військові визнали свою відповідальність за спалах. Подібний сценарій розвивається й нині: після повідомлень про смерть науковиці 2 жовтня в Іркутську запроваджено карантин, закрито лікарню, де її лікували, а інформація постійно коригується та видаляється.
Спроби російської влади приховати інформацію про інцидент нагадують спроби советської влади затаїти справжні масштаби Чорнобильської аварії. За очікуванням експертів, Росія не визнає сталося й замовчуватиме цю інформацію роками. Світова спільнота змушена покладатися переважно на розвідувальні дані для оцінки реальної ситуації.
