Спецпосланець США Джон Коул обрав нетрадиційну тактику в спілкуванні з білоруським лідером Олександром Лукашенком. Замість офіційних протокольних переговорів американець використовував гумор, невимушене спілкування та особистісний контакт, що, за інформацією The New York Times, дало конкретні плоди.
Такий підхід виглядав парадоксальним на тлі того, що Вашингтон багато років навмисне ігнорував білоруського очільника. Це сталося після подій 2020 року, коли Лукашенко звернувся до Путіна за допомогою в подавленні протестів, а згодом дозволив Росії використовувати територію Білорусі як плацдарм для вторгнення в Україну.
Філософія гумору як дипломатичного інструменту
Перша зустріч сторін відбулася у 2025 році. Коул розробив власну концепцію переговорів, яку описав так:
«Гумор – це колосальна зброя. Якщо вам вдається розсмішити співрозмовника, ви вже пройшли половину шляху, і ви більше не становите загрози».
Дипломат активно застосовував цю стратегію на практиці. Під час одного з засідань він випив дві чарки горілки особистого бренду білоруського диктатора, решту порцій непомітно виливаючи на підлогу. Саме після цього застілля Лукашенко погодився звільнити не лише американця, якого обговорювали на переговорах, а й ще одного громадянина США поза рамками домовленостей.
Конкретні результати переговорів
На іншій зустрічі в Мінську у червні 2025-го Лукашенко звернув увагу на видимі зміни зовнішності американця. Коул розповів йому про препарат «Зепбаунд», за допомогою якого втратив близько 18 кілограмів. Цей раз американця супроводжував Кіт Келлог – відставний генерал-лейтенант і посланець Трампа з питань Росії та України. Переговори тривали більше шести годин, а незабаром після цього були звільнені 14 політв’язнів, включаючи чоловіка опозиційної лідерки Світлани Тихановської.
Загалом довірливий тон діалогу допоміг досягти звільнення 500 політичних в’язнів та помилування кількасот інших осіб. На противагу США частково послабили санкції проти білоруського режиму та запропонували дорожну карту нормалізації двосторонніх відносин.
Критика та контраргументи
Стратегія спецпосланця викликала опозицію серед білоруських активістів. Вони попереджають, що послаблення санкцій за звільнення ув’язнених може спонукати режим до нових арештів.
Сам Коул відкидає такі критичні оцінки, наголошуючи на головній меті – визволенні людей і поверненні Білорусі у світову спільноту. Дипломат планує використати встановлені контакти й для допомоги політв’язням у Росії. До нього уже звертався нобелівський лауреат Дмитро Муратов щодо потенційного обміну цивільних полонених між Москвою та Києвом.
Білоруська опозиційна організація «Білоруський демократичний форум» тим часом закликала президента Зеленського притягнути Лукашенка до відповідальності за воєнні злочини, геноцид і державний терор, зокрема за співучасть у російській агресії та примусове переміщення щонайменше 2442 українських дітей до Білорусі.
