Журналіст-міжнародник Ренцо Чіанфанеллі у статті для видання Voce di New York проводить паралель між нинішньою агресією Росії та однією з найбільших поразок імперської історії. На його думку, вторгнення Володимира Путіна в Україну формує новий геополітичний рубіж, подібно до Кримської війни 1853–1856 років, яка надовго позбавила Російську Імперію статусу передової держави світу.
Історичні уроки, які Кремль не засвоїв
Поразка у Кримській війні розкрила глибокі проблеми Росії минулого століття: економічну відсталість, дипломатичну ізоляцію та державну кризу управління. Навіть реформи імператора Олександра II лише частково модернізували країну, але при цьому запустили внутрішні процеси, що врешті-решт підірвали саму основу царизму.
Чіанфанеллі вбачає схожий сценарій розгортаючись нині. Кремль розраховував на блискавичну перемогу, проте замість цього зав’язався у тривалій, виснажливій кампанії без видимої перспективи вирішального успіху. Російські військові структури з минулого року практично не просунулися на фронті, тимчасом як понесли важкі втрати персоналу та техніки. Водночас Україна постійно розширює удари своїми безпілотниками, досягаючи об’єктів на території Росії, включаючи далекі райони Сибіру.
Кремлівські амбіції та залежність від Пекіна
Оглядач наголошує, що мрія Путіна відновити величність Росії як ядерної супердержави, яка на рівних взаємодіє зі США та Китаєм, є лише миражем. Реальність показує протилежне: Москва дедалі більш залежна від Китаю як у торговельних, так і дипломатичних відносинах, хоча офіційно це й називають партнерством рівних.
На відміну від XIX століття, коли російське керівництво спробувало вийти з кризи масштабними реформами, нинішній Кремль вибирає іншу стратегію. Путінський режим робить ставку на:
- посилення внутрішнього контролю та централізацію влади;
- часткову мобілізацію економіки й суспільства;
- подальше стиснення політичного простору.
Такий курс може забезпечити короткотермінову стабільність системи, однак навряд чи поверне економічну життєздатність чи стратегічну незалежність країни.
Коли авторитаризм стикається з виснаженням
Чіанфанеллі пам’ятає про один з фундаментальних законів історії: довготривалі, безрезультатні військові конфлікти рідко зміцнюють авторитарні режими. Такі вторгнення виснажують цивільні ресурси, обмежують політичну маневреність еліти та поступово підривають довіру громадян, на якій тримається вся авторитарна система.
Навіть якщо російські збройні сили формально уникнуть військової поразки, вторгнення в Україну все одно може позначитися переломним моментом у долі Росії. Журналіст припускає, що історики в майбутньому датуватимуть ним переход країни від статусу незалежної великої держави до тривалої епохи стратегічної залежності від Китаю.
Українські удари по російських нафтопереробних заводах вже спричинили найсерйознішу паливну кризу за десятиліття, що підриває «суспільний договір» Кремля з населенням. Путін довгий час гарантував росіянам безпеку та матеріальний добробут в обмін на відсутність політичних свобод. Тепер громадяни втратили і те, й те.
