Війна Росії проти України та американська військова кампанія проти Ірану мають спільну рису: у обох випадках значно потужніша держава намагається змусити меншу піти на поступки. Проте жодна зі сторін не наблизилась до досягнення своїх цілей. Саме таку паралель провели автори матеріалу в The New York Times, водночас наголосивши на принципових відмінностях між поведінкою Путіна й Трампа.
Що спільного між двома війнами
Журналісти NYT визнають, що порівнювати повномасштабне вторгнення Росії в Україну та повітряні удари по іранській інфраструктурі непросто. Утім, обидва конфлікти перетинаються в кількох геополітичних вимірах — зокрема на енергетичних ринках і у сфері постачання засобів протиповітряної оборони.
«У широкому сенсі ці війни продемонстрували обмеженість військової сили в досягненні політичних цілей, водночас підриваючи імідж могутності, який США та Росія прагнуть проєктувати на світовій арені», — йдеться у статті.
Путін і Трамп: дві протилежні стратегії
Головна розбіжність між двома конфліктами — у підходах лідерів. Путін роками не може досягти своїх цілей в Україні військовим шляхом, проте відмовляється зупинятись, незважаючи на колосальні втрати та шкоду для власної економіки. Трамп, натомість, спробував вийти з іранського протистояння вже через шість тижнів після його початку.
Частина американських «яструбів» закликала Трампа «брати приклад з Путіна» — не йти на компроміси та продовжувати тиск навіть під час переговорів. Інші, навпаки, вважають, що американський президент, на відміну від російського диктатора, виявив здатність тверезо оцінити ситуацію й мінімізувати втрати, коли побачив, що кампанія розвивається не за планом.
Джерела видання повідомили, що Путін свідомо не припиняє бойових дій, розглядаючи їх як інструмент тиску на переговорах. На його думку, варто послабити військовий тиск — і будь-які поступки від України стануть практично недосяжними. Більше того, за словами одного із джерел, Путін переконаний, що Трамп зробив помилку, оголосивши про припинення вогню з Іраном.
Американський військовий генерал при цьому зазначив, що потенціал США в Ірані суттєво перевищує можливості російської армії в Україні, і що Вашингтон «справді може покласти край війні в Ірані військовим шляхом, якщо матиме таке бажання».
Ставки Путіна та змінні цілі Трампа
Автори матеріалу підкреслюють: війна проти України перетворилась для Путіна на екзистенційну ставку, що унеможливлює будь-яку зміну курсу — навіть в умовах авторитарної системи, яка теоретично це допускає. Водночас цілі Трампа щодо Ірану лишаються розмитими. Колишній спеціальний посланник президента Байдена з іранського питання Роберт Маллі охарактеризував їх як «досить різноманітні».
Що буде далі: ескалація за межами України
Аналітики фіксують, що війна в Україні перебуває на переломному етапі — Київ зумів суттєво сповільнити просування російських військ. Проте реакція Путіна залишається непередбачуваною. Оскільки цей конфлікт став «справою його життя», диктатор, за оцінками експертів, готовий вести війну «доки живий».
Серед можливих сценаріїв подальшої ескалації з боку Росії називають розширення активних дій за межі України та Росії. Підготовчими кроками до цього вважаються:
- масштабна дестабілізаційна кампанія РФ у країнах НАТО;
- цілеспрямовані провокації та звинувачення проти держав Балтії;
- використання внутрішніх дискусій у цих країнах щодо оборонних витрат.
Усе це разом складає тривожну картину, в якій порівняння війни Путіна в Україні та дій Трампа в Ірані виходить далеко за межі академічного аналізу.
