На цьому тижні до Москви прибула делегація США у складі Стіва Віткоффа, Джареда Кушнера та Джина Ленга, який курує санкційну політику американського Мінфіну. Саме присутність Ленга на переговорах красномовно свідчить про справжній порядок денний дипломатичної активності.
Ленг провів окрему зустріч із Кирилом Дмитрієвим — радником Путіна, відповідальним не за територіальні питання або безпеку, а за інвестиції та економічні обмеження. Цей композиційний момент розкриває більше, ніж офіційні заяви обох сторін. Віткофф назвав результати переговорів у Москві «значним прогресом», але якого саме змісту — стає зрозуміліше з аналізу учасників розмов.
Склад делегації — найвиразніший сигнал
Склад делегації діє як своєрідний документ, котрий витлумачується простіше від офіційних позицій. Якби на столі розглядалась територіальна формула чи військові гарантії, до Москви їхав би військовий або кадровий дипломат, а не фахівець зі санкційних механізмів. Навіть Юрій Ушаков, путінський помічник, не приховував цього: російська сторона «досить детально обговорила економічні питання та потенційні великі взаємовигідні проєкти».
«Нові ідеї», про які говорив Віткофф, це найпевніше — графік поетапного послаблення санкцій, розморожування активів та спільних проєктів в обмін на деескалацію. Проте залишається критичне питання: що саме Москва розуміє під деескалацією?
Кремлівська позиція та військова реальність
Ушаков повідомив, що Путін розповідав гостям про армійські «успіхи» та впевненість у досягненні всіх цілей. Reuters охарактеризував позицію Кремля як «непохитну». Водночас міністр закордонних справ України Андрій Сибіга оприлюднив серпневі дані:
- територіальний баланс за місяць — плюс 5 квадратних кілометрів на користь України;
- російські втрати — щонайменше 42 тисячи осіб;
- темп российського просування втричі повільніший, ніж років раніше.
Москва, очевидно, перевіряє, чи можна отримати санкційні послаблення без істотних військових поступок.
Удари по енергетиці як важіль впливу
Саме тому в Києві не обговорювали глибокі удари по російським об’єктам — це єдиний інструмент, який реально впливає на московський бюджет. У серпні нафтові доходи РФ впали до 326 млрд рублів, що на 22% менше за рік. Водночас Москва у серпні відмовилась від морського перемир’я та висунула зустрічну вимогу — припинити атаки на вітчизняну енергетику.
Присутність Ленга на санкційних переговорах означає, що американці обговорюють з Москвою календар зняття обмежень. За обмін Кремль вимагає, щоб українські дрони припинили діставатися до російських нафтопереробних заводів.
Що дістається Україні
Київу залишаються питання, які вже дозріли для узгодження: обмін полоненими, повернення дітей, режим навколо ЗАЕС та послідовність операційних кроків. Проте головне питання — готовий ли Вашингтон обміняти санкції лише на паузу в бойових діях — поки залишається без відповіді.
У неділю президент Зеленський провів виразну лінію: територіальне питання «залишається актуальним», однак такі складні дилеми вирішуються виключно на рівні лідерів, а не в кабінетах посланців. Головна гарантія України — сильна армія та матеріальна підтримка на зиму: ППО, захист енергетики, американський газ.
Київ будує плани не від дати потенційної тристоронньої зустрічі, а від реалій зимової кампанії. Коли цю зустріч оголосять, головне питання буде в тому, який список обмінних позицій напишуть американський Мінфін та путінський радник Дмитрієв. Наразі українські удари по російській енергетиці позначені у цьому списку як платіж, а не як національна позиція.
