Останні тижні принесли низку серйозних поразок російським геополітичним амбіціям. Традиційні союзники надсилають Кремлю все більше тривожних сигналів, одночасно втискуючи Москву в геостратегічний кут, тоді як війна в Україні продовжується без видимих перспектив закінчення.
Втрата військових баз у Сирії
У неділю сирійська влада оголосила про суттєві зміни в статусі російської присутності в країні. Авіабаза «Хмеймім» та військово-морська база в Тартусі, які були єдиними офіційними військовими базами Росії за межами колишнього СРСР, більше не перебуватимуть під виключним контролем Москви. Замість цього ці об’єкти трансформуватимуться на центри спільних навчань.
Радикальна переорієнтація сирійської політики сталася після повалення Башара аль-Асада 2024 року. Замість нього країну очолив Ахмед аль-Шараа, командир ісламістського повстанського руху. Попри те, що Росія дев’ять років військово підтримувала Асада, президент Путін наказав військам утримуватись від втручання, коли повстанці вирушили на Дамаськ.
За словами експертки з російської зовнішньої політики Ганни Нотте, шанси на те, що Москва зможе вільно використовувати сирійські бази у майбутньому, катастрофічно зменшуються. Новий сирійський уряд поступово витісняє російські військові контингенти, хоча цей процес відбувається прагматично, щоб не підірвати стосунки під час нестабільного переходу влади.
Глобальний відступ російського впливу
Втрата позицій у Сирії — лише частина ширшої кризи для Москви. Традиційні союзники Кремля масово дистанціюються:
- Венесуела: США затримали промосковського лідера Ніколаса Мадуро.
- Угорщина: Віктор Орбан, яких розглядали як «троянського коня» ЄС, зазнав виборчої поразки.
- Південний Кавказ: Вірменія та Азербайджан відходять від сфери російського впливу.
- Казахстан: Президент Касим-Жомарт Токаєв прямо закликав Путіна припинити бойові дії в Україні.
Європейські союзники переходять у виявлений опозицію
Найголовніше — навіть традиційні європейські нейтралісти змінюють позицію. Сербія, одна з небагатьох європейських країн, що не запровадила санкції проти Москви через агресію в Україні, минулого тижня прийняла президента Володимира Зеленського з його першим візитом після вторгнення у 2022 році. Один із українських чиновників назвав ці переговори «ляпасом» для Путіна та спробою «відтягнути сербів» від Кремля.
Белградська зустріч продемонструвала готовність Сербії до діалогу з Україною та Заходом, попри офіційну політику незалучення до антиросійських санкцій. Сербський президент Александр Вучич наголошує на потенціалі євроінтеграції та співпраці з Києвом.
Можливі наслідки для конфлікту
На думку експертки Нотте, втрата глобального впливу може спровокувати протилежний ефект. Якщо Кремль сконцентрував усі ресурси на українській кампанії, пожертвував іншими напрямками зовнішньої політики та змирився з втратою позицій у світі, то Путін буде вимушений домагатися перемоги в Україні будь-якою ціною.
«Чим сильніший тиск на Росію в інших частинах світу, тим більше це призведе до подальшого жорсткішання російської позиції щодо України і, можливо, навіть до готовності до ескалації конфлікту», — зазначила вона.
Паралельно Москва ще більше покладається на підтримку Північної Кореї. За словами Зеленського, розгортання 30–50 тисяч північнокорейців на території Росії вже розпочалося, і вони вивчають особливості українського конфлікту.
