Президент США Дональд Трамп провів телефонну розмову з російським лідером Володимиром Путіним, під час якої були узгоджені поставки російського дизеля на американський та світовий ринки поступовими партіями. Перша партія становитиме понад 300 тис. тонн, друга — 500 тис. тонн у листопаді, третя — 1 млн тонн у подальшому, з можливістю додаткових поставок до 3 млн тонн залежно від стану нафтопереробних заводів.
Варто зазначити, що угода між Трампом і Путіним була досягнута до переговорів представників США з українською делегацією та європейськими партнерами. Таким чином, Україна та її союзники отримали інформацію вже після того, як рішення було прийнято.
Скільки насправді коштує «російський дизель» на світовому ринку?
На перший погляд, 300 тисяч тонн дизеля звучить вражаюче для новинних заголовків. Однак у контексті глобальної торгівлі це обсяг чисто умовний. Перша партія еквівалентна приблизно 2,2 млн барелів — це лише половина доби американського споживання дистилятів.
Для порівняння з морським ринком, де щоденно торгується близько 8 млн барелів дизелю, 300 тис. тонн покривають лише 6–7 годин глобальної морської торгівлі, або становлять обсяг 3–4 великих танкерів класу LR2.
Поточний дефіцит палива на світових ринках оцінюється у 1,5–2 млн барелів дизеля на добу через простої нафтопереробних заводів у Росії та Перській затоці, а також російські експортні обмеження. Отже, одна партія російського дизеля закриває розрив лише на один день.
Навіть якщо рахувати всі обіцяні поставки на найближчий час (300 + 500 + 1000 тис. тонн = близько 13 млн барелів), це становить лише 1,5–2 доби світового морського попиту або приблизно тиждень дефіциту. Додаткові 3 млн тонн, якщо вони коли-небудь буде реалізовано, мають перекрити ще 2,5–3 доби торгівлі.
Яким був насправді політичний сенс угоди?
Ціни на нафту й дизельні ф’ючерси дещо впали після оголошення про російський дизель, але це відповідь радше на символічний сигнал і отриману Москвою ліцензію від американського Мінфіну, ніж на реальний вантаж у портах. Для світового енергетичного балансу 300 тис. тонн самі по собі змінюють дуже мало.
Слід пам’ятати, що ще 1 жовтня Путін публічно заявляв про відмову постачати дизель, поки діють санкції на нафту й нафтопродукти. Експортні обмеження Росія продовжувала до кінця жовтня. У вересні морські поставки російського дизеля впали до мінімуму десятиліття — близько 144 тис. барелів на добу — через удари по нафтопереробним потужностям і внутрішні потреби у паливі. Отже, фізично відправити навіть 300 тис. тонн «негайно» Росія може лише за рахунок власного дефіциту або розпродажу накопичених резервів.
Результат домовленості несиметричний: Трамп практично нічого матеріально не здобув, натомість Путін отримав офіційну «ліцензію» на торгівлю російським дизелем аж до 7 квітня 2027 року. По суті, це індульгенція за дії, які Росія вже здійснює та продовжуватиме здійснювати щодо України.
Питання про те, як американські виборці сприйматимуть цю угоду, залишається відкритим. На перший погляд, це виглядає не як звичайна помилка у зовнішній політиці, а як масштабніша вестиментальна помилка керівництва.
