22 жовтня над Харковом з’явилося дивовижне атмосферне явище — хмари з незвичайною структурою, які нагадували розбурханий океан, що перевернувся догори дригом. Метеорологи Українського гідрометеорологічного центру ідентифікували це як рідкісні хмари Asperitas, які офіційно визнані Всесвітньою метеорологічною організацією з 2017 року.
Що таке хмари Asperitas
Своєрідність цих утворень полягає у формі їхньої нижньої поверхні. На відміну від звичайних гладких хмар, Asperitas мають хвилясті вигини, що створюють вражаючий ефект. Одні ділянки здаються темними впадинами, інші — гострими складками, ніби небо вкрилось зморшками.
Назва походить від латинського слова, що означає «шорсткість». За спостереженнями метеорологів, така текстура виникає через нерівномірне проходження сонячного світла крізь різні за товщиною шари хмари — контрастні світлі й темні ділянки створюють ефект морських хвиль під час шторму.
Як утворюються ці атмосферні явища
Точний механізм формування хмар Asperitas досі вивчають науковці. Основна гіпотеза пов’язує їх із рухом повітряних мас, атмосферними хвилями та змінами вітру на різних висотах. Коли повітряні шари взаємодіють один з одним, нижня частина хмар набуває своєрідного рельєфу.
Британська метеорологічна служба Met Office вказує на нестійкі атмосферні умови як передумову появи цих утворень. Вони часто спостерігаються після гроз або біля грозових систем, проте можуть виникати й за відносно спокійної погоди.
Чи небезпечні такі хмари
Незвичний вигляд неба не обов’язково означає наближення лиха. Хмари Asperitas самі по собі не є причиною дощу чи грози, хоча можуть супроводжувати інші хмарні утворення, з яких випадають опади. Визначати погоду лише за їхньою появою не слід.
За даними Українського гідрометцентру, того дня над Харковом спостерігалась хмарна погода з проясненнями, дощ із перервами тривав від обіду до вечора приблизно з 16:00.
Атмосферні дива на інших планетах
Вражаючі хмарні утворення — явище не унікальне для Землі. На Марсі регулярно фіксують гігантське хмарне утворення завдовжки близько 1800 кілометрів, яке вибухово виникає й швидко зникає. Дослідження показали, що воно утворюється через рух вологого повітря над високою горою, що демонструє універсальність атмосферних процесів у космосі.
