Повномасштабна російська агресія системно знищує економічну основу держави. За даними Світового банку, у 2025 році за межу бідності за межу бідності опинилося 41,6% українського населення — вдвічі більше, ніж у 2021-му. Громадяни тривожаться більше через зростання цін та низькі доходи, ніж через обстріли чи роботу ТЦК.
Опитування Київського міжнародного інституту соціології засвідчує: низькі зарплати, пенсії та інфляція входять до топ-проблем, якими займаються 28% опитаних. Зростання цін хвилює 23% українців — більше, ніж ситуація на фронті (21%).
Економіка під ударом, бюджет у кризі
На п’ятий рік війни агресори роблять ставку на системне руйнування промислових потужностей. Горять заводи й фабрики, знищуються склади продукції, зникають цілі підприємства та робочі місця. Паралельно сповільнюється економічне зростання: ЄБРР прогнозує приріст ВВП лише на 1,5% замість 2,2%.
Дефіцит оборонного бюджету оцінюють у 27 мільярдів доларів. На цьому тлі уряд оголосив режим максимальної економії, скорочуючи видатки й розпочавши скорочення 4000 вакантних посад у виконавчій владі. Однак експерти побоюються, що урізання соціальної підтримки стане неминучою жертвою такої політики.
Загроза соціального розшарування
Економіст та фінансовий аналітик Олексій Кущ попереджує про дві критичні тенденції. По-перше, кількість бідних може перевищити більшість населення. По-друге, може відбутися величезне розшарування: «десь 5% дуже багатих, а решта дуже бідні». За воєнних умов це особливо небезпечно — люди втрачають довіру до держави й суспільства, зникає соціальна солідарність.
Найбільший тиск припадає на прифронтові території. Там економіка руйнується агресорами системно й методично. Результат — масова міграція населення до безпечніших регіонів або закордон, що ще більше згортає місцеву економіку. Виникає замкнене коло: люди виїжджають, економіка падає, стимулів лишатися стає менше.
Зниження ПДВ як механізм порятунку
Асоціація прифронтових міст та громад, очолювана харківським міром Ігором Тереховим, пропонує комплексний підхід до допомоги населенню. Серед заходів — підвищення мінімальних зарплат, пенсій і продуктового мінімуму, субсидії на енергообладнання, залишення на місцях податку на доходи фізичних осіб (ПДФО).
Ключова пропозиція — зниження ПДВ до 5% на соціально значимі товари:
- основні продукти харчування (м’ясо, риба, молоко, овочі, фрукти, борошно, крупи, олія);
- дитячі товари й засоби гігієни;
- необхідні ліки й медичні товари;
- комунальні послуги, електроенергія, природний газ.
Останнім особливо важливо для малозабезпечених пенсіонерів, для яких ліки становлять значну частину щомісячного бюджету. До того ж, росіяни системно знищують фармацевтичні виробництва, через що українцям доведеться переходити на дорожчий імпорт.
За розрахунками Куща, сім’я з двох пенсіонерів заощадила би за рік приблизно одну додаткову мінімальну пенсію — що збільшить загальне споживання й допоможе економіці.
Пошук бюджетних компенсаторів
Критичне питання — де взяти гроші для компенсації недоотриманого податку. Олексій Кущ пропонує підвищити ставку ПДВ до 25% на предмети розкоші й товари преміум-сегменту, зокрема люксові автомобілі. Навіть у воєнний час українці масово купують дорогі авто, що засвідчують дані автомобільного ринку.
«Це єдиний механізм, який може зупинити соціальну кризу. Навіть відносно стабільні країни, такі як Польща, застосовують подібну підтримку», — зазначає експерт.
Сергій Фурса, інший фінансовий аналітик, підтримує ідею більшого оподаткування імпорту преміум-товарів, але критично ставиться до зниження ПДВ загалом. На його думку, під час війни не варто знижувати податки. Утім, історія українського уряду показує інше: у 2022 році під час паливної кризи скорочення ПДВ врятувало бізнес і знизило соціальну напругу.
Ілля Несходовський, позаштатний експерт Мережі захисту національних інтересів «АНТС», застерігає від ризиків. Він наголошує на потребі розробити відповідні механізми контролю перед упровадженням, щоб запобігти зловживанням і неправомірним списанням податку.
Комплексний підхід замість ізольованих заходів
Одного лише зниження ПДВ недостатньо для подолання кризи, яка насувається на Україну. Потрібна таргетована підтримка внутрішньо переміщених осіб, малого і середнього бізнесу, особливо ФОПів, які демонструють адаптивність і забезпечують роботою себе та найманих.
Важливо не порізати лише видатки, а й змінити якість управління. У тому ж вересневому опитуванні КМІС українці назвали корупцію та непрофесіоналізм влади як головні проблеми поряд з військовими викликами. На відміну від агресії, із цими факторами Україна здатна впоратись самостійно.
Необхідний простір для порятунку не лише економіки, а й людського капіталу нації. Без системної підтримки бідного населення та раціональної економії при одночасному боротьбі з корупцією економічна катастрофа стане неминучою, насамперед у прифронтових регіонах.
