Гібридна війна проти Європи є частиною усвідомленої стратегії Московського Кремля, а не результатом безнадійності російського керівництва у військових операціях в Україні. Про це висловив переконання оглядач зовнішньої політики британського видання The Telegraph Кон Кофлін, аналізуючи суть російських диверсій та приховуючих операцій на європейському континенті.
Диверсії як інструмент військової стратегії
На думку Кофліна, Москва розглядає кібератаки, саботаж та приховані операції як повноцінний засіб ведення сучасної війни, а не як тактику, яку вона вимушена застосовувати через невдачі на фронті. Інцидент із безпілотниками в аеропорту Лейпцига, де російські дрони атакували український військовий літак, яскраво демонструє цей підхід. Цей аеропорт відіграє ключову роль у військовій логістиці НАТО та Німеччини, і атаки на логістичні ланцюги противника давно стали частиною російської військової доктрини.
Гібридна війна, за оцінкою автора, розглядається Кремлем як рівноправний засіб поряд з прямими бойовими діями, а не як прояв слабкості.
Історичні паралелі та еволюція методів
Росія почала активно використовувати нетрадиційні методи задовго до повномасштабного вторгнення в Україну. Уже у 2013 році російський начальник Генштабу Валерій Герасимов сформулював концепцію сучасних конфліктів, яка передбачає поєднання традиційної військової сили з «військовими засобами прихованого характеру». Ця так звана «доктрина Герасимова» охоплює:
- Кібератаки та інформаційні кампанії
- Приховані військові операції
- Традиційні бойові дії
- Диверсійну діяльність
Цей підхід мав практичне втілення під час російської агресії проти Грузії у 2008 році, коли перед військовою операцією Москва атакувала грузинську енергетичну та інтернет-інфраструктуру. Аналогічні методи Кремль застосував у 2014 році під час анексії Криму, коли військові без розпізнавальних знаків, названі «зеленими чоловічками», захопили ключові об’єкти на півострові, що дозволило російському керівництву деякий час заперечувати пряму участь у цих подіях.
Сучасні загрози та необхідність протидії
Спектр російських нетрадиційних операцій з часів анексії Криму значно розширився. До найвідоміших прикладів гібридної війни належать отруєння колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля та його доньки в англійському Солсбері у 2018 році, а також численні російські диверсії на території європейських держав.
На переконання Кофліна, якщо гібридна війна залишиться для Кремля основним інструментом майбутніх конфліктів, Заходу необхідно розробити ефективнішу систему стримування. Лише демонстрація реальних наслідків може змусити Москву відмовитися від подальших атак.
Російські операції, за прогнозами автора, можуть ставати все більш замаскованими. У разі загрози європейським військовим об’єктам Кремль швидше обере кібератаки або диверсії, які складніше безпосередньо пов’язати з Москвою, ніж відкриті ракетні удари.
На завершення Кофлін наголошує: Захід повинен досягти ситуації, за якої гібридна війна несла б для Росії значно більші ризики та витрати, ніж для її противників. Водночас західні спецслужби впевнені, що Путін не зацікавлений у прямому військовому зіткненні з НАТО, однак намагається продовжувати операції нижче порога відкритої війни.
