Московські ядерні загрози втратили значну частину своєї впливовості на західні країни та їхні рішення щодо підтримки України. Як аналізує Financial Times, надмірне використання ядерних погроз Кремлем з 2022 року поступово знищило їхній психологічний ефект, що створює парадоксальну й небезпечну ситуацію для світової безпеки.
Як Росія втратила ядерний вплив
У жовтні 2024 року Володимир Путін особисто повторив давно звичні ядерні загрози, заявляючи про готовність застосувати “всю зброю” у разі атаки на Калінінград. Кілька років тому подібні заяви невідворотно викликали міжнародну сполох. Тепер же західні держави сприймають такі заклики значно спокійніше.
Причина криється в надмірному повторенні однієї й тієї ж тактики. З самого початку повномасштабного вторгнення до України у 2022 році Москва використовує ядерні погрози як основний засіб залякування. Спочатку це справді працювало: США та НАТО обережно постачали озброєння, побоюючись ядерної ескалації. Однак міжнародне табу на застосування ядерної зброї виявилося набагато міцнішим, ніж розраховував Кремль.
Китай та Індія відкрито застерігали Росію від ядерного удару, а Сполучені Штати імпліцитно погрожували прямим втручанням у конфлікт. Унаслідок таких сигналів Захід поступово виніс сміливіші рішення: Україна отримала танки, винищувачі й далекобійні ракети для ударів по території Росії.
Операція “Павутина” як точка перелому
Операція 2025 року, під час якої Україна завдала успішного удару дронами по російським стратегічних бомбардувальниках, стала показовим прикладом неспроможності ядерного стримування. За російською військовою доктриною такий удар міг служити підставою для ядерної відповіді. Того не сталося.
Колишня заступниця генерального секретаря НАТО Роуз Геттемюллер прямо констатувала: “Ядерне стримування не працює”. Війна в Україні однозначно продемонструвала, що сам факт володіння ядерною зброєю не захищає державу від конвенційної агресії.
Нові загрози замість зменшеного ядерного впливу
Послаблення ядерного стримування особливо больіє для Росії, оскільки найбільший у світі ядерний арсенал залишається одним з небагатьох інструментів її претензій на статус наддержави. Однак це ослаблення породжує принципово нові небезпеки:
- Москва може намагатися відновити стримування гібридною війною, диверсіями та замахами
- Зростає ризик випадкової ескалації через такі несанкціоновані акти
- Потенційні противники США можуть припустити, що Вашингтон не готовий застосувати ядерну зброю для захисту союзників
- Це, у свою чергу, може спонукати звичайну агресію та збільшити ймовірність прямого конфлікту з НАТО
Парадокс полягає в тому, що послаблення ядерних погроз не означає поліпшення стану безпеки. Натомість воно створює умови, за яких звичайна війна стає більш можливою. Росія, усвідомлюючи неефективність свого найпотужнішого аргументу, може спробувати компенсувати це іншими, потенційно більш непередбачуваними методами.
Нова стратегія НАТО як відповідь
НАТО розробляє нову стратегічну доктрину під назвою “Теорія перемоги”, спрямовану на стримування можливої російської агресії та забезпечення швидкої перемоги у разі нападу. Документ визначає, як Альянс інтегруватиме традиційні озброєння з новітніми технологіями — дронами та системами штучного інтелекту. Стратегія наголошує на оборонній природі НАТО, уникненні провокацій та готовності до гібридних загроз, передбачаючи блокування вторгнення силами східного флангу та швидке знищення командних структур противника.
