Прототип, який півроку тому піднявся в небо над Сичуанем, перетворюється на серійне виробництво. Компанія Beijing Linyi Yunchuan Energy Technology розпочала дрібносерійний випуск літаючої вітротурбіни S2000, а у провінції Чжецзян одночасно будується завод для виготовлення композитних матеріалів оболонки апарата. Кілька прибережних міст та гірських регіонів уже виявили зацікавленість у тестуванні технології на своїх територіях.
Як працює літаюча турбіна S2000
Концепція пристрою простої: замість встановлення вітряків на землі, де вітрові потоки нестійкі й слабкі, піднести турбіни на висоту, де вітер дме сильніше й постійніше. Апарат складається з наповненої гелієм оболонки розміром 60 м на 40 м, всередину якої вмонтовано 12 турбін. Конструкція піднімається на 2 000 метрів і утримується там одним тросом, який одночасно служить електричним кабелем для передачі енергії на землю.
Під час випробувального польоту над Сичуанем система генерувала 385 кіловат-годин — цього досить для енергопостачання типового американського домогосподарства впродовж 13,3 дня. Загальна встановлена потужність S2000 становить 3 мегавати.
Два напрями застосування технології
Технічний директор Beijing Linyi Yunchuan Energy Technology Вень Ханьке визначив основні сценарії використання літаючої вітротурбіни:
- Енергопостачання віддалених автономних об’єктів, таких як прикордонні пости, де апарат замінює традиційні джерела електроенергії;
- Доповнення наземних вітропарків для реалізації «тривимірного» підходу — одна й та сама ділянка землі використовується одночасно наземними і повітряними турбінами.
Масштабування виробництва та плани розвитку
Компанія перейшла від фази тестування поодиноких зразків до промислового масштабування. У місті Чжоушань (Чжецзян) будується виробнича база для випуску матеріалів оболонки — критичного компонента, від якого залежать вантажопідйомність і надійність конструкції. За розпорядженням, до кінця 2026 року завод повинен досягти потужності 200 тисяч погонних метрів матеріалу щорічно, а до 2028 року розширитися до 800 тисяч. Офіційна стратегія спрямована на зменшення залежності Китаю від імпортованих композитних матеріалів для高altitude вітроенергетики.
Невирішені технічні й практичні питання
Незважаючи на перехід до масового виробництва, залишаються серйозні проблеми. По-перше, надійність довгого тросового кабелю для стабільної електропередачі потребує довгострокового підтвердження в різних умовах навколишнього середовища. По-друге, безпека повітряного простору — кабель довжиною 2 000 метрів є потенційною перешкодою для авіації, окрім найвіддаленіших сільських територій. У Великій Британії, наприклад, для запуску прив’язаних аеростатів вище 60 метрів необхідний окремий дозвіл авіаційної адміністрації.
Існує й практичне питання обслуговування: якщо ремонт традиційної вежової турбіни зводиться до піднесення техніки на висоту, то будь-яка несправність S2000 вимагає повного спуску апарата на землю, що може бути дорожчим і повільнішим процесом.
Однак якщо літаюча вітротурбіна подолає ці випробування, її потенціал значно перевищить межі китайського ринку. Найбільш очевидні кандидати на впровадження — країни континентальної Європи, де недостатньо вільних територій для нових наземних вітропарків.
