Понад чотири роки окупації перетворили Олешки на місто-примарник, де люди борються за виживання без води, газу та їжі. Те, що залишилося від колишніх 24 тисяч мешканців — за різними оцінками, до двох тисяч осіб — опинилося в пастці повної блокади і мінування всіх шляхів евакуації.
Централізованої евакуації з окупованих Олешків ніколи не було. На початку вторгнення люди, коли була така можливість, виїжджали самостійно, витрачаючи до чотирьох днів на дорогу через територію Росії назад в Україну. Українські волонтери намагалися вивезти тих, у кого не було коштів. Але коли окупанти повністю заблокували місто та насипали мін на всі маршрути, виїзд став майже неможливим.
Гуманітарна катастрофа по частинах
Катастрофа в окупованих Олешках накопичувалася поступово. З перших днів повномасштабного вторгнення місто опинилося в кільці: зруйнований Антонівський міст відрізав його від Херсона, а пізніше руйнування Каховської ГЕС забрало сотні життів місцевих жителів. Точних цифр втрат ніхто не знає.
Чотири роки тому люди залишилися без електроенергії, води та газу. Очевидці розповідають, що взимку жители замерзали на смерть у своїх квартирах. На початку весни ситуація загострилася різко — почалися критичні перебої з постачанням продуктів.
Остання спроба привезти їжу
Останнє успішне поповнення запасів відбулося 26 травня 2026 року. Машини з продуктами змогли проїхати до міста, але це був останній раз. Два дні потому, 2 червня, спробували ще раз.
Колона з чотирьох вантажівок, позначена написами «ЛЮДИ», рушила в окуповане місто. Водії, почувши дзижчання FPV-дронів, виходили з машин з піднятими руками. Але окупанти проігнорували цивільний статус колони — дроном скинули боєприпаси. Двоє людей загинули, один отримав важкі поранення.
Після цієї атаки жодна спроба доставити продукти в окуповане місто не увінчалася успіхом.
Трава замість їжі
Голова Олешківської військової адміністрації Тетяна Гасаненко описує жахливу реальність блокади: «Борошна, яєць, олії, круп — їх взагалі немає. М’яса немає зовсім. Люди змушені виживати. Картоплина коштує вагу золота. Якщо в сім’ї є дві картоплини, то сім’я не голодує. Люди їдять траву — портулак, з нього готують їжу. Люди знесилені голодом, це страшно».
Кожен квадратний метр окупованих Олешків засипаний уламками боєприпасів і протипіхотними мінами. Єдиний можливий шлях — 23-кілометровий переход до Раденська, який займає п’ять годин пішки в один бік. Місцевість повністю прострілюється, кожен крок може стати останнім.
Люди як щит для окупантів
34-та бригада «Борисфен» ЗСУ постійно документує тактику окупантів — вони використовують цивільне населення як «живий щит». Речник 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ Павло Дрогаль пояснює: «Окупанти розміщують військові підрозділи в житлових масивах, використовують цивільний транспорт та одяг. Люди заблоковані — їм не дають евакуюватися. Вони прикриваються цивільними, щоб ми не завдавали ударів по військових позиціях».
Наразі відбувається перша офіційна спроба вивезти людей з блокованого міста, яке стоїть просто на лінії фронту. Багато мешканців довгий час боялися їхати через територію Росії, тому євакуація йде повільно.
