За кулісами американської дипломатії розгортається комерційна гра, яка поставила на карту долю України. Натомість що обговорюють шляхи припинення конфлікту, оточення Дональда Трампа активно шукає з Москвою спільні економічні проєкти, перетворюючи військову агресію на площину для бізнес-угод.
9 жовтня під час закритої зустрічі у гольф-клубі Shell Bay на флоридському узбережжі очільник Офісу президента України Кирило Буданов отримав шок. Спеціальний посланець Трампа Стів Віткофф і зять американського лідера Джаред Кушнер замість переговорів про мир запропонували йому бачення «повоєнного регіонального процвітання».
Пропозиція, що виглядала як розпорядження
Американські дипломати запропонували перезапустити транзит російських нафти й газу через українську територію до Європи. За їхньою логікою, Київ мав отримати дивіденди, європейці — дешеві енергоносії, а Москва — фінансовий простір для маневру. Для Буданова ця концепція означала перетворення України на економічного васала Кремля.
Його відповідь була категоричною: «Наша модель — це не Білорусь, це Польща!» Після розмови Буданов у гніві зателефонував Зеленському, хоча президент порадив йому стриматися в емоціях.
Тиск на Україну посилився, коли Трамп публічно оголосив про закупівлю майже 5 мільйонів тонн російського дизелю. Президент США розраховував, що зниження цін на пальне допоможе республіканцям перед проміжними виборами 3 листопада. Віткофф у відповідь на занепокоєння українців заявив, щоб Київ припинив удари по російських нафтопереробних заводах, оскільки це нібито створює глобальні ризики.
Як торгівля з Росією змінила послідовність переговорів
У Білому домі розумівають ситуацію крізь призму суто комерційних інтересів. Джаред Кушнер під час візиту до Києва 7 вересня прямо пояснив цей підхід: «Трамп прийшов зі світу бізнесу. Там думають про створення сприятливих можливостей для обох сторін. Війна — це гра з від’ємною сумою, де програють усі, тоді як бізнес і мир — це ігри з додатною сумою».
За цим сценарієм стоїть керівник РФПІ Кирило Дмитрієв — западний консультант із прямим доступом до путінської родини. Він майстерно використовує прихильність американської команди до мегапроєктів у енергетиці, авіації та видобутку рідкісноземельних металів.
- Раніше було передбачено, що економічні контакти можливі лише після припинення вогню
- Тепер бізнес-перспективи вийшли на перший план дипломатичних переговорів
- Кремль розраховує на подальший розкол у Європі та залучення лояльніших європейських політиків
Стратегія торгівлі з Росією передбачає придбання частки у «Лукойлі» та контроль над венесуельськими запасами нафти — все у рамках концепції «Америка — насамперед!».
Перешкода на шляху до угод
Реалізація домовленостей між Трампом і Путіним щодо збільшення поставок дизельного пального опинилася під загрозою. Російський експорт дизелю впав більш ніж на 75% — з 608 тисяч барелів на добу роком раніше до 141 тисячі барелів у вересні.
Причина — симетричні удари українських дронів по російських нафтопереробних заводах та нафтовій інфраструктурі, які практично паралізували експорт. Відновлення складного обладнання потребує тривалого часу та доступу до закордонних технологій, яких Москва не може отримати через санкції.
Дефіцит дизелю на світовому ринку сягає 1 мільйона барелів на добу, що спровокувало зростання цін у США. Міжнародне енергетичне агентство попереджає, що нестача палива може зберігатися аж до 2027 року, що робить обіцяні Москвою обсяги поставок практично недосяжними без енергетичного перемир’я з Україною.
У Кремлі вже розраховують на подальшу лібералізацію європейської позиції щодо торгівлі з Росією, розраховуючи залучити європейські політичні та бізнес-круги, які вже висловлюють зацікавленість у спільних проєктах.
