Європейський Союз суттєво звузив можливості України експортувати сталь на свій ринок. На противагу цьому, постачання російських слябів залишилось практично незмінним — результат, який керівництво Метінвесту пов’язує з активним лоббіюванням Москви в Брюсселі.
Про дисбаланс у торговельній політиці ЄС розповів Олександр Водовіз, керівник офісу генерального директора Групи Метінвест, під час Київського міжнародного економічного форуму. За його словами, обсяги квот на українську металопродукцію впали більш ніж удвічі: з 2 млн тонн на рік до 670 тис. тонн.
Як розподілили обмежені обсяги
Частину дозволеного обсягу Євросоюз розподілив за принципом першоприйшов–першовибрав. Спільну квоту у 360 тис. тонн турецькі виробники заявили за перші два дні. Водовіз критикує такий підхід, називаючи його недостатньо справедливим щодо українських інтересів.
Одночасно Єврокомісія зафіксувала квоти на російські сляби на історичному максимумі — на цілих п’ять років. Це означає, що російський експорт уникнув такого радикального скорочення, яке отримала українська металургія.
Невизначена торговельна політика та російське лоббі
Водовіз характеризує торговельну політику ЄС як непередбачувану. На початку 2025 року сигнали з Брюсселя вказували на відсутність нових обмежень, однак Європа запровадила і CBAM (екомито), і квоти одночасно.
Утім найбільш тривожним для керівництва Метінвесту видається наявність російського впливу в європейських коридорах влади:
- Російські компанії активно наймають представників у Брюсселі
- Вони цілеспрямовано протидіють розширенню доступу України до ринку
- Їхні делегації регулярно перебувають у європейських кабінетах паралельно з українськими переговірниками
Ризики для української металургії
Критична проблема полягає в механізмі встановлення квот на майбутнє. Євросоюз аналізує імпорт сталі за період з липня по грудень і на цій основі визначає квоти на наступні 5–10 років. Оскільки багато українських заводів зараз перебувають у руйнації через військові дії, поточний семимісячний період може зафіксувати мінімальні обсяги на майже десятиліття.
Європа залишається найважливішим ринком для українського металургійного сектору. Альтернативні експортні маршрути ускладнені військовою ситуацією, дорогою електроенергією, зростаючими тарифами перевізників та проблемами з морською логістикою. Це робить дальню дислокацію виробництва економічно недоцільною.
Що потребує змін
Водовіз наголошує на необхідності активніших дій України в переговорах з ЄС. Серед пріоритетних заходів він називає:
- Страхування воєнних ризиків для виробників
- Залучення донорського фінансування на відновлення промисловості
- Розширення доступу українських компаній до міжнародних фінансових коштів
- Перегляд підходу до торговельної та фінансової політики
Особливе занепокоєння викликає украї́нська участь у програмі Ukraine Facility. Із передбачених 8 млрд доларів для бізнесу вітчизняні компанії отримали, за оцінкою Водовіза, лише близько 200 млн доларів.
Без кардинальних змін у торговельній політиці ЄС та фінансуванні Україна ризикує втратити своє місце на європейському ринку металопродукції саме в період, коли власна промисловість працює в умовах війни та логістичних обмежень.
За оцінками GMK Center, Україна втратить близько 850 млн–1 млрд доларів валютної виручки до кінця року через нові квоти ЄС, і ще 400–450 млн доларів — через дію механізму європейського екомита.
