Світ чекає завершення бойових дій, щоб розпочати масштабну відбудову України. Водночас вітчизняний бізнес уже активно вкладає кошти у розвиток, не зважаючи на воєнні ризики. Тоді як іноземні інвестори обережні, українські компанії спрямовують ресурси в енергетику, виробництво, логістику та інфраструктуру, фактично готуючи основу для економічного відновлення країни.
На відміну від мирного часу, коли відбудова розглядається як окремий проект, нині українські підприємства змушені працювати в режимі постійної модернізації. Вони одночасно ремонтують об’єкти, пошкоджені російськими атаками, переносять виробництво в безпечніші локації, налагоджують резервні системи енергозабезпечення та перебудовують логістичні ланцюги. Ця комплексна діяльність вже виконує завдання, які в мирний період розглядалися б як масштабна реконструкція.
Чому бізнес інвестує під час війни
За словами керівника аналітичного центру Спілки українських підприємців Андрія Єрашова, українські підприємці розуміють: без нових вкладень уже завтра може не залишитися ні виробничих потужностей, ні робочих місць, ні розвиненої економіки. Інвестиції під час війни – це не про отримання швидкого прибутку, а про виживання компаній та збереження їхньої ринкової позиції.
Фінансовий експерт Сергій Фурса називає такі дії логічною необхідністю. “Бізнес вже працює в Україні, отримує тут доходи, тому природніше розвивати власні активи, ніж залишати заробки невикористаними”, – пояснює він. Додатковим стимулом слугують обмеження на виведення капіталу, які діють впродовж кількох років. Саме такі механізми дозволяють утримувати економіку живою в найскладніший період.
Голова Всеукраїнського об’єднання малого та середнього бізнесу “Фортеця” Оксана Продан пояснює різницю простим фактом: “Український бізнес – це люди, які народилися тут і продовжують жити в Україні, тоді як іноземні інвестори мають вибір і зазвичай чекають миру та безпеки”.
Масштаб приватних інвестицій в Україну
Найбільшим приватним інвестором у відновлення країни є Рінат Ахметов – засновник холдингу SCM. З початку повномасштабного вторгнення його компанії спрямували понад 150 млрд грн (близько 4 млрд доларів) на відновлення зруйнованої інфраструктури та модернізацію виробництв. У 2025 році SCM встановив рекорд, інвестувавши майже 1,4 млрд доларів капітальних вкладень – на 57,9% більше, ніж у попередньому році.
Близько 1 млрд доларів холдинг спрямував безпосередньо на невідкладну відбудову об’єктів, пошкоджених атаками. Найбільш критичною залишається енергетична інфраструктура: через російські удари понад 220 разів атакувались теплові електростанції ДТЕК, пошкоджено близько 30 тис. км ЛЕП. Станом на літо 2024 року 90% теплогенерації було знищено, проте вже більше половини потужностей вдалося повернути до роботи.
SCM також інвестує в безпеку персоналу, промислову модернізацію, перехід на “зелену” металургію, розширення газовидобутку та розвиток власної генерації енергії через вітропарки і системи накопичення.
Окрім Ахметова, значні приватні інвестиції в Україну спрямовують інші великі бізнесмени:
- Юрій Косюк розвиває агрохолдинг з біогазовими комплексами та системами енергонезалежності
- Віталій Антонов модернізує мережу АЗК ОККО, будує сонячні станції та найбільший завод із виробництва біоетанолу в Україні
- Геннадій Буткевич розвиває видобуток рідкісноземельних металів, виробництво будматеріалів та розподілену генерацію енергії
- Володимир Поперешнюк і В’ячеслав Климов інвестують у розширення “Нової пошти” та сервісів NovaPay і Supernova Airlines
- Віктор Пінчук модернізує цехи “Інтерпайпу” та впроваджує енергоефективні технології
- Андрій Веревський завершує будівництво найбільшого олійноекстракційного заводу України
Від відбудови до модернізації
Воєнні удари по енергетиці змусили критичну інфраструктуру переходити до комплексної модернізації. Логіка проста: якщо централізовані об’єкти стають вразливими, майбутня енергосистема має бути розподіленою. А коли старе обладнання знищене, його заміна дає можливість одразу впровадити новітні технології.
“Удари по енергетиці створили дефіцит, у результаті виникають бізнеси, які інвестують вже на основі розподіленої генерації, батарей, сонячних станцій”, – зазначає Сергій Фурса. Таким чином, інвестиції у відновлення одночасно стають інвестиціями у модернізацію.
На прикладі ДТЕК це означає розвиток розподіленої генерації, систем накопичення енергії та відновлюваної енергетики. Завершується будівництво ІІ черги Тилігульської ВЕС на 500 МВт, у процесі будівництво Полтавської ВЕС на 650 МВт, яка має стати найбільшою в Україні. Логіка “відбудувати як було” поступово змінюється на “відбудувати краще і стійкіше”.
Соціальна та економічна цінність
За кожним відновленим об’єктом стоять конкретні люди – енергетики, інженери, робітники, які щодня працюють під загрозою обстрілів. Щотижня енергетики ДТЕК повертають світло середньому 200 тисячам родин, знеструмлених через російські атаки.
Економічний ефект розширюється далеко за межі нових будівель і обладнання. Підприємства, що продовжують працювати, зберігають трудові колективи. Працівники отримують зарплату, платять податки, споживають товари й послуги. Підрядники одержують замовлення, місцеві бюджети – надходження. На українських підприємствах Метінвесту у складі SCM з 1 липня 2026 року відбулось підвищення зарплат на 10% попри воєнні ризики.
Крім того, SCM, Фонд Ріната Ахметова та ФК “Шахтар” спрямували 13,5 млрд грн на гуманітарну та військову підтримку за чотири роки повномасштабної війни. Із них 2,2 млрд грн склали інвестиції в проєкт “Серце Азовсталі”, спрямований на реабілітацію, протезування, освіту та працевлаштування ветеранів.
Інші великі бізнеси також активно підтримують своїх працівників та ветеранів. ОККО та МХП зберігають посади за співробітниками в лавах ЗСУ. АТБ пропонує роботу евакуйованим з окупованих територій працівникам. Kernel розробив комплексну програму адаптації ветеранів. Інтерпайп надає супровід мобілізованим через корпоративну патронатну службу. Віктор і Олена Пінчуки заснували всеукраїнську мережу центрів ментального здоров’я “Повернення” для захисників.
Умови для залучення іноземного капіталу
За даними Державної служби статистики, у 2025 році капітальні інвестиції в Україну зросли на 25,2% – до 669,3 млрд грн. Андрій Єрашов вважає таку динаміку важливим сигналом для міжнародного капіталу: “Коли бізнес вкладає власні кошти під час війни, він говорить світові, що залишається тут, працює і бачить майбутнє в Україні”.
Локальний партнер знижує частину ризиків для міжнародного інвестора. Українська компанія вже знає ринок, має команди, логістичні зв’язки та розуміє регуляторне середовище. Тому внутрішній капітал та іноземні інвестиції не конкурують – перший створює умови для другого.
SCM активно працює над залученням міжнародних партнерів. ДТЕК має партнерства з Vestas, Schneider Electric, Octopus Energy, Halliburton та іншими компаніями. На конференції URC 2026 ДТЕК уклала угоду з GE Vernova (США) на 900 млн євро щодо будівництва першої комбінованої газової електростанції України. Kernel уклав меморандум із американською 360 Yield Center для впровадження технологій оптимізації внесення добрив.
За оцінкою Єрашова, найперспективнішими можуть бути спільні інвестиційні проєкти, кредитні й гарантійні програми, страхування воєнних ризиків та залучення коштів під конкретні проєкти.
Роль держави в прискоренні процесу
Представники бізнес-об’єднань наголошують, що для масштабування приватних інвестицій потрібні й державні зміни. Йдеться про стабільні правила регулювання, захист конкуренції, передбачувану податкову систему та умови, за яких український бізнес залишатиметься основою економіки.
Відбудова України починається не після війни – вона вже трансформує економіку сьогодні. Приватний капітал не просто підтримує виробничі активи, а створює основу для наступного етапу розвитку.
