Російські окупанти суттєво трансформували підхід до атак на українські території. Якщо раніше безпілотники застосовувалися переважно вночі, то тепер ворог масово запускає реактивні дрони навіть у світлий час доби, спрямовуючи удари по цивільній інфраструктурі — АЗС, залізницям, логістичним центрам та житловим будинкам.
Хоча загальна інтенсивність атак дещо знизилась через виснаження накопичених запасів, самі обстріли зазнали принципових змін. Ворог застосовує чіткий алгоритм: перед основними ударами хвилями випускає швидкісні дрони для виснаження системи протиповітряної оборони та психологічного тиску на населення.
«В основному зараз цілями є українська логістика, залізниці, складські приміщення», — зазначає речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.
Еволюція безпілотників: від повільних до реактивних
Перші «Шахеди» 2022 року мали бензинові двигуни, летіли низько та повільно. Україна успішно розробила мобільні вогневі групи для їхньої нейтралізації. Наприкінці 2024 року з’явились спеціальні дрони-перехоплювачі, які дозволяли збивати ворожі цілі з показником близько 100%.
Нині тактика докорінно змінилася. Реактивні модифікації дронів летять значно швидше й вище, що дає змогу оминати українські системи ППО навіть удень. За словами військового експерта, майора ЗСУ Андрія Ткачука, нові реактивні дрони обладнані системами донаведення, мініатюрними комп’ютерами для забезпечення супутникового зв’язку та постійно удосконалюються для підвищення ефективності ударів.
Масове виробництво на російських конвеєрах
За останній місяць окупанти випустили по Україні близько трьох тисяч реактивних «Шахедів». Радник Президента України Сергій Бескрестнов (Флеш) підкреслює, що дрони злітають буквально «з конвеєра» — Росія не має їхнього стратегічного запасу й виробляє їх щодня. Фахівці знаходять уламки безпілотників, виготовлених напередодні атак.
Виробництво одного реактивного дрона коштує Росії в кілька разів дорожче, ніж звичайного бензинового. Аналітики вважають, що такі витрати завдають російській економіці позначного удару, аналогічного ефекту від українських ударів по нафтопереробним заводам.
Українська протидія розвивається
Завдяки роботі сил протиповітряної оборони більшість атак не досягають цілей. Система захисту неба включає винищувальну авіацію (F-16, «Mirage»), наземну ППО, зенітні ракетні комплекси та мобільні вогневі групи. Хоча відсоток збиття значний, 10-20% дронів все ж долітають до об’єктів.
На початку повномасштабного вторгнення українські розробники за пів року створили ефективні рішення для протидії. Наразі існує чотири потенційних варіанти протидії реактивним дронам. Головне завдання — оперативно протестувати нові технології та масштабувати їхнє промислове виробництво для забезпечення системної оборони.
