Міжнародна група невропатологів провела грунтовний аналіз наукових даних, щоб з’ясувати, чи можуть патологічні білки, характерні для хвороби Альцгеймера, потрапити до організму людини через донорську кров. Хоча прямих доказів такої передачі поки не виявлено, накопичені за останнє десятиліття результати досліджень змушують науковців серйозніше розглядати цю можливість.
Яка роль бета-амілоїду у розвитку захворювання
Ключовим об’єктом уваги дослідників є бета-амілоїд — білок, що патологічно накопичується в мозку при хворобі Альцгеймера та церебральній амілоїдній ангіопатії. Науковців цікавить питання: чи можна виявити цей білок у донорській крові та чи може він спровокувати розвиток захворювання у людини, яка отримала таку кров під час переливання.
Невролог Університетського коледжу Лондона Джон Колліндж підкреслює, що переливання крові — це життєво необхідна медична процедура, яка врятовує тисячі людей. Разом з тим, потенційні ризики слід вивчати максимально ретельно, щоб гарантувати безпеку пацієнтам.
Ключові знахідки останніх років
Вже понад десять років дослідники вивчають питання про можливість передачі патологічних білків через медичні втручання. 2015 року отримані перші свідчення того, що амілоїдна патологія за певних обставин може поширюватися внаслідок медичних процедур. З того часу накопичилися нові результати:
- 2018 року учені припустили, що патологічні білки теоретично можуть переноситися через забруднені хірургічні інструменти, подібно до пріонів;
- 2023 року датсько-шведське дослідження показало, що люди, які отримали кров від донорів з мозковими крововиливами, через багато років мали підвищений ризик повторних крововиливів;
- Зв’язок виявлено саме з церебральною амілоїдною ангіопатією, де також накопичується бета-амілоїд.
Колліндж та його колеги припускають, що передача через кров може статися, якщо на момент здавання крові донор уже мав початкові «зародки» бета-амілоїду, хоча клінічних ознак хвороби у нього ще не було.
Чому потрібні нові дослідження щодо Альцгеймера
Автори огляду наголошують, що наявних доказів недостатньо для остаточних висновків. Однак вони закликають провести нові масштабні епідеміологічні дослідження, подібні до роботи в Данії та Швеції, щоб з’ясувати причинно-наслідковий зв’язок.
Крім того, науковці пропонують:
- окремо спостерігати за пацієнтами, яким потрібні багаторазові переливання крові;
- розробити можливість використання біомаркерів крові для виявлення потенційних носіїв патологічних змін серед донорів;
- відкрито обговорювати потенційні ризики та заздалегідь розробляти способи їх зменшення.
Джон Колліндж нагадує про британський скандал 1970–1990-х років, коли понад 30 тисяч пацієнтів отримали заражену кров. Розслідування, опубліковане 2024 року, назвало цей випадок найгіршою катастрофою у історії британської системи охорони здоров’я. Цей приклад демонструє, чому дослідники вважають за необхідне вивчати потенційні загрози, не чекаючи абсолютної наукової визначеності.
Сьюзен Кольхас, виконавча директорка з досліджень Alzheimer’s Research UK, визнає це питання важливою прогалиною в сучасних знаннях. За її оцінкою, потрібні спеціалізовані дослідження, щоб розуміти масштаб ризику та визначити необхідні заходи безпеки.
Вчені наголошують: хвороба Альцгеймера залишається неконтагіозною при звичайному спілкуванні та побутових контактах. Дослідники розглядають значно вужче питання про можливість передачі патологічних білків виключно в умовах спеціалізованих медичних процедур.
