Невелика ділянка мозку, відповідальна за контроль пильності, може стати ключем до розуміння взаємозв’язку між якістю сну та розвитком нейродегенеративних захворювань. Науковці виявили чіткий зв’язок між функціонуванням цієї ділянки і специфічними ритмами REM-фази — критично важливої для формування пам’яті.
Проте дослідники з Університету Льєжа наголошують: отримані дані поки що недостатні для практичного використання в діагностиці хвороби Альцгеймера.
Голубе місце мозку як потенційний маркер
У центрі наукової уваги опинився locus coeruleus (голубе місце) — мініатюрна структура в стовбурі мозку, яка синтезує норадреналін і регулює пильність, концентрацію та цикли сну. Науковці пов’язують цю ділянку з ранніми патологічними змінами тау-білка, що характеризують хворобу Альцгеймера.
До експерименту залучили 52 здорові добровольців: 34 осіб віком від 18 до 31 року та 18 осіб від 50 до 70 років. Учасників з серйозними мозковими патологіями та розладами сну виключили з дослідження.
Як проводилось дослідження мозкової активності
Після тижня дотримання звичайного режиму сну добровольці провели ніч у лабораторії під спостереженням електроенцефалографу. Учені фіксували тета-ритм під час REM-фази та сигма-активність на початку цієї фази сну.
Одночасно денну активність locus coeruleus вимірювали за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії під час виконання завдань на сприйняття та швидкість реакції.
Результати та їх обмеження
Вчені виявили певні закономірності в обох вікових групах:
- Посилена денна активність мозкової ділянки корелювала з інтенсивнішою тета-активністю під час REM-сну
- У старших учасників сильніша реакція цієї структури в деяких завданнях асоціювалась з меншою тета-активністю
- Молоді добровольці такої закономірності не продемонстрували
Автори припускають, що для повноцінної REM-фази потрібна певна рівновага в системі регуляції пильності. Однак це дослідження встановило лише кореляцію, не доказавши прямого впливу locus coeruleus на сон або пам’ять.
Дослідники не вимірювали рівні тау-білка у добровольців, не оцінювали генетичну схильність до хвороби Альцгеймера та не відстежували ризик захворювання в майбутньому.
Перспективи для ранньої діагностики
Автор роботи Жиль Вандевалле вважає, що сон потенційно може стати доступним біомаркером для виявлення людей з підвищеним ризиком ще до появи явних ознак хвороби Альцгеймера. Проте для цього необхідні набагато масштабніші та довгострокові дослідження.
На цьому етапі висновки науковців більш стриманіші: активність мозкової ділянки, яка контролює пильність, пов’язана з окремими характеристиками REM-сну у здорових людей. Можна буде застосувати ці знання для раннього прогнозування ризику Альцгеймера — це питання потребує подальшого дослідження.
