Гикавка зазвичай приходить раптово й так само швидко відступає. Однак коли цей рефлекс не минає понад два дні, часто повторюється або серйозно заважає їсти, спати та дихати, варто звернутися до фахівця.
Як працює механізм гикавки
У більшості випадків гикавка виникає через мимовільні скорочення діафрагми — великого м’яза, який розділяє грудну клітку й черевну порожнину та бере участь у дихальному процесі. Коли вона раптово скорочується, голосові зв’язки швидко змикаються, створюючи характерний звук.
Цей рефлекс залежить від роботи не лише самої діафрагми, а й низки нервів та певних ділянок головного мозку. Найважливішу роль грають блукаючий і діафрагмальний нерви.
Розповсюджені причини короткочасної гикавки
Тривала гикавка часто спровокована цілком звичайними факторами:
- переїданням або дуже швидким вживанням їжі;
- газованими напоями та алкоголем;
- заковтуванням повітря при жуванні гумки;
- різкою зміною температури (наприклад, гаряча їжа та холодний напій по черзі);
- сильними емоціями та стресом.
В таких ситуаціях гикавка зазвичай проходить самостійно протягом кількох хвилин.
Коли гикавка сигналізує про серйозні проблеми
Якщо гикавка продовжується понад 48 годин, її вважають затяжною — це вже привід для медичного обстеження. Особливо важливо не зволікати, якщо симптом супроводжується болем у грудях, задишкою, блюванням або раптовою слабкістю.
Тривала гикавка іноді сигналізує про подразнення блукаючого чи діафрагмального нерва. Причиною можуть бути:
- кислотний рефлюкс;
- запалення горла або гортані;
- збільшення щитоподібної залози;
- кісти або інші утворення в ділянці шиї.
Постійні скорочення діафрагми вичерпують організм, порушують сон і створюють труднощі з харчуванням, що може призвести до втрати ваги та виснаження.
Неврологічні та системні причини
У рідкісних випадках затяжна гикавка пов’язана з порушеннями центральної нервової системи — запальними процесами, інфекціями, інсультом, розсіяним склерозом або пухлинами. Однак сам факт тривалої гикавки не обов’язково вказує на серйозне неврологічне захворювання.
Особливої уваги потребують супутні симптоми: раптова слабкість з одного боку тіла, перекіс обличчя, проблеми з мовленням чи зором, порушення координації, сплутаність свідомості або сильний головний біль. За таких обставин необхідна термінова медична допомога.
Тривала гикавка також може свідчити про порушення внутрішнього балансу організму — цукровий діабет, захворювання нирок або значні зміни рівня електролітів (натрію та калію). У таких випадках з’являються й інші ознаки: слабкість, нудота, м’язові спазми, зміни в сечовиділенні або порушення серцевого ритму.
Вплив препаратів та оперативних втручань
Якщо гикавка почалася після призначення нового лікарського засобу, початку лікування або операції, про це обов’язково повідомте лікарю. Затяжна гикавка може бути побічною дією деяких препаратів, включаючи стероїди, або виникнути після загальної анестезії та хірургічних втручань на органах черевної порожнини.
Однак не варто самостійно скасовувати призначені ліки. Фахівець повинен оцінити, чи справді препарат став причиною проблеми, і за необхідності скорегувати лікування.
Діагностика та лікування
Для встановлення причини лікар може призначити аналізи крові, перевірити рівень електролітів, оцінити роботу нирок та інші показники. За потреби проводять рентген, КТ або МРТ. Якщо є підозра на проблеми зі стравоходом чи дихальними шляхами, можуть знадобитися додаткові обстеження.
Лікування залежить від з’ясованої причини. Якщо проблему спричинили рефлюкс, інфекція, порушення обміну речовин або побічна дія препарату, насамперед намагаються усунути саме цей фактор. У разі затяжної гикавки лікар може призначити спеціальні препарати, але їх варто приймати тільки за його рекомендацією, оскільки вони мають протипоказання та можуть викликати побічні ефекти.
Коли домашні методи недостатні
Деяким людям допомагає ненадовго затримати дихання, повільно випити холодної води або прополоскати горло холодною водою. Однак якщо гикавка тривалість понад два дні, постійно повторюється або серйозно заважає їсти, спати чи дихати, не варто покладатися лише на домашні методи.
У більшості людей короткочасна гикавка не становить небезпеки. Але якщо вона не проходить протягом 48 годин — це сигнал, що потребує медичної уваги й діагностики.
