Міжнародна команда науковців з Австралії та США дійшла висновку, що наявність садів і парків поблизу житла може суттєво впливати на вероятність розвитку цукрового діабету 2 типу. До такого результату дослідники прийшли, проаналізувавши медичні дані понад 400 тисяч учасників UK Biobank протягом середнього періоду спостереження в 15,4 року.
Науковці порівняли інформацію про здоров’я мешканців з кількістю зелених насаджень у їхніх районах. Залежність виявилася очевидною: чим більше зелених зон знаходилось поблизу будинку, тим нижчим був ризик діабету 2 типу.
Конкретні цифри дослідження
Результати ризику діабету 2 типу залежали від типу зелених насаджень:
- Люди, які мали приватні сади у радіусі 100 метрів від дому, демонстрували на 6,8% нижчу ймовірність розвитку захворювання порівняно з учасниками без доступу до таких зелених зон
- Мешканці районів щонайменше з чотирма громадськими парками мали ризик діабету на 5,7% нижчим
- Місцезнаходження парків у межах пішої доступності суттєво не впливало на результати
Можливі механізми захисту
Автори дослідження підкреслюють, що виявлена кореляція не доводить прямий причинно-наслідковий зв’язок. Однак вони запропонували кілька пояснень цього явища.
Однією з гіпотез є підвищена фізична активність. Попередні дослідження засвідчили, що люди з гарним доступом до парків займаються спортом на близько 24 хвилини на тиждень довше за тих, хто має обмежені можливості.
Епідеміолог Університету Квінсленда Ніколас Осборн припускає й інші фактори. Перебування в саду забезпечує отримання вітаміну D, поліпшує психічне здоров’я та збільшує контакт з корисними мікроорганізмами, які позитивно впливають на кишківник і імунну систему.
Соціальний аспект проблеми
Науковці звернули увагу на питання справедливості. Люди з нижчими доходами та рівнем освіти не лише частіше страждають від діабету, а й мають гірший доступ до зелених зон. На фоні житлової кризи приватні сади стають дедалі недоступнішими для переважної більшості населення.
Чінонсо Одебеату, екологічний епідеміолог Університету Квінсленда, наголошує на необхідності врахування зелених насаджень під час планування міської забудови, особливо в умовах активного житлового будівництва з високою щільністю.
